Кохання не “за щось”, а “всупереч”

Існує така думка, що по справжньому кохати людину можливо не “за щось”, а тільки “всупереч”. І в цьому, якщо розібратися, є дуже глибокий сенс.

Наприклад, якщо любити людину тільки за його вчинки, нехай і хороші, нехай навіть і дуже хороші, то що? Що тоді? Що буде далі? Що буде, коли людина або накосячіть, або просто перестане робити “широкі жести”? Ви його розлюбите? Покинете? Не виключено…. Адже, на жаль, саме це слабка сторона медалі “любові за щось”. Тоді це не любов. Це прихильність, відданість, вдячність. Що завгодно, але не любов, не кохання. Це не всепоглинаюча пристрасть, яка охоплює з голови до п’ят коли ти просто знаходишся в одному приміщенні з цією людиною. Яка змушує закривати на все очі. Абстрагуватися… Створюється враження, що ти не сприймаєш, не бачиш і не чуєш очевидних речей. Але ти все це помічаєш. Просто ти любиш. Не оглядаючись. Не озираючись по сторонам. І все що відбувається навколо, здається тобі зовсім не важливим. Не тут, не зараз. Або, принаймні, не таким важливим як його рука на твоєму коліні. Любов “всупереч” – це найсильніший, але часом самий небезпечний різновид любові. Вона дарує тобі гостроту відчуттів. Дає можливість відчути себе ще більш живим. Всесильним. Змушує тебе засумніватися в усьому, у що ти вірив раніше. Змушує поступитися принципами які тобі нав’язували з дитинства. Вона спалює тебе зсередини. Знищує. Ти готовий пробачити людині все. Боротися за нього до останнього подиху. Ким би він не був. Що б він не робив. У що б то не стало. Як би він не косячів …

Автор: Ольга Котова